ПРОБЛЕМА ПЕРИФЕРІЙНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАХ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У сучасній Україні є яскраво позначені територіальні диспропорції у структурі національного господарства, зумовлені як природними умовами й наявністю природних ресурсів, так і історичним чинником, а саме – довготривалим перебуванням українських земель у складі різних імперій.

Особливо це стосується більшої частини теперішньої державної території, яка до 1939 р. Постійно належала Російській імперії та СРСР. За винятком Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Одеси й ще кількох міст, де розміщувалися підприємства загальносоюзного значення, решті території України у складі СРСР було відведено виразно периферійну роль.

Характерною рисою сучасної державної території України є чітко виражена невідповідність функціонального центру держави її географічному центрові. Одним із парадоксів сьогодення є те, що центральний економічний район у складі Кіровоградської й Черкаської областей відмічається досить архаїчною структурою господарського комплексу з виразною сільськогосподарською спеціалізацією за відносно низького рівня розвитку сфери послуг і транспортного сполучення. За радянської доби в Центральноукраїнському регіоні практично не розвивалися галузі важкої промисловості, які стимулювали б розвиток інфраструктури.

Подолання диспропорцій у просторовому розвиткові України і в тому числі виведення зі стану периферійності центрального економічного району можливе через інноваційний розвиток сфери послуг (яка за рівнем доходів і часткою зайнятого економічно активного населення є провідною галуззю господарства в постіндустріальному суспільстві), а також шляхом запровадження новітніх технологій в аграрному секторі. Результатом такого господарювання на землі має стати реалізація стратегії сталого розвитку в агросфері характеризованого регіону та всієї Україні.

Є підстави констатувати «внутрішню ізольованість» центрального регіону України в загальнодержавному вимірі, що є проявом суспільно-географічної та геософічної аберації, пов’язаної зі зміщенням розташування структурних елементів у просторовій системі «центр ‒ периферія». Території України властивий функціональний центр, просторово наближений до прикордоння, тоді як серединні території мають ознаки «внутрішньої периферії».