КАРТИ УКРАЇНИ ХХ СТОРІЧЧЯ ЯК ІНДИКАТОР МЕЖ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Анотація

Метою статті є аналіз картографічних творів України ХХ ст. в контексті окреслюваних їх авторами меж української національної, а отже – етнічної та державної території. Наголошено на боротьбі української нації за незалежну державу як головній суспільно-історичній передумові активізації робіт із картографування території України у ХХ ст. Наведено авторство картографічних творів, що містять зображення України, деякі з них належать видатним географам Степанові Рудницькому та Володимирові Кубійовичу. Зауважено, що поняття «українська національна територія» може охоплювати як державну, так і етнічну українську територію. Відзначено, що на перших картах України ХХ ст., створених під час Першої світової війни, українські етнічні землі простягаються на схід за Волгу й до Каспійського моря. Державний кордон України на картах 1918–1920 рр. є дещо вужчим, проте протягається набагато далі на схід порівняно із сучасним. Особливо важливе значення мають карти, виготовлені для західноєвропейського користувача, що зазвичай містять пояснювальні записки у вигляді врізок. Це, зокрема, карта «Україна. Земля й народ» (1918 р.), карта УНР, представлена на Паризькій мирній конференції 1919 р., та карта С. Рудницького 1920 р. Наголошено на змісті карти УСРР 1922 р. та карти Донецької губернії 1923 р., на яких до України віднесено Таганрозький і Шахтинський повіти, що згодом відійшли до Росії. Закономірним є поступове звуження української етнічної території на картах, виданих напередодні й під час Другої світової війни та – особливо – у другій половині ХХ ст. Зауважено, що причини цього полягають у наслідках Голодомору-геноциду українців 1932–1933 рр. та подальшої їх значної асиміляції за межами УРСР. Українськими етнічними землями на території Росії, що межують з Україною, залишилися Кубань, Північна Слобожанщина та Стародубщина, на теренах Білорусі – Берестейщина. Фіксація українських етнічних земель у Росії та Білорусі на картах може, за певних умов, мати міжнародно-правове значення в контексті майбутньої державно-політичної організації східноєвропейського регіону після