ГІДРОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СТАНУ МОЛОДОГО ЛАНДШАФТУ РІЧКИ СІРЕТ У МЕЖАХ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2024-20-6Ключові слова:
геологія, гідрологія, конструктивна географія, геосистеми, ландшафти, молодий річковий ландшафт, оцінювання стоку і якість, моніторинг стану, гідро морфологія, ГІС-технологіїАнотація
Оцінювання стану об’єктів управління у сфері взаємодії суспільства і природи є однією із центральних задач геоекології та конструктивної географії. Об’єктами зазвичай виступають геосистеми, ландшафти (природно-антропогенні, антропогенні, техногенні тощо). У сфері гідроекології важливими об’єктами управління виступають річково-басейнові системи та їхні складники. Зокрема, це річкові ландшафти, молодий річковий ландшафт. Сучасні спостереження за гідроекологічним станом р. Сірет охоплюють лише останні два десятиліття. У цей же період проведено перші відповідні дослідження. Найменшу увагу було приділено гідроморфологічним показникам. Нині розробляється План управління річковим басейном. Отже, задача комплексного оцінювання гідроекологічного стану р. Сірет із застосуванням ландшафтного підходу є актуальною і в теоретичному, і в практичному відношенні. Фіксацію природної територіальної структури річкового ландшафту виконано з використанням GIS-технологій. Також формується відповідна база гідроморфологічної інформації щодо басейну річки. Важливим показником ступеня антропогенного впливу на морфологію русел та заплав річок є антропогенні зміни територіальної структури молодого річкового ландшафту. У зв’язку із врізанням річок може, зокрема, значно змінитися конфігурація багаторічної смуги руслоформування, передусім її ширина, а також конфігурація однорідних ділянок русла та заплави. У цих випадках дія чинника відбору руслового алювію може поєднуватися з іншими видами антропогенного впливу, зокрема берегозахистом, протипаводковим захистом, урбанізацією тощо. Порівняння гідроморфологічних показників стану та якості молодого ландшафту р. Сірет (у межах України) з іншими гідроекологічними та геоекологічними показниками показує схожість основної тенденції, закономірності просторових змін: погіршення стану з просуванням від гірських ділянок у горах до все більш віддалених від гір ділянок, більше освоєних людиною. Водночас гідроморфологічні показники показують дещо гірші оцінки стану ландшафту, екосистем. Це пов’язано як з особливостями вибраної методики оцінювання, так і з практикою низької уваги суспільства до гідроморфологічної якості ландшафту.