Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки»

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СПІВВІДНОШЕНЬ ЗЕМЛЯ–ЛЮДИ У РЕГІОНАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

2026-07-13T17:08:40+03:00

Розроблено методичний підхід до комплексного аналізу просторових співвідношень між концентрацією земель різних категорій та концентрацією населення у межах територіальних таксономічних одиниць. Обґрунтовано актуальність інтегрованого дослідження земельного фонду та демографічного потенціалу як взаємопов'язаних складових системи “земля–люди”, що визначає ефективність територіальної організації господарства, рівень освоєності простору та ступінь екологічної рівноваги. Дослідження ґрунтується на офіційних статистичних даних про чисельність всього і сільського населення, кількість та структуру населених пунктів, матеріалах державного земельного кадастру щодо розподілу земель за категоріями, а також картографічних матеріалах, приведених до єдиної територіальної ієрархії. Запропоновано систему коефіцієнтів територіальної концентрації земель (Кт.к.з) і людності (Кт.к.н), що ґрунтуються на порівнянні частки площі та відповідної категорії земель чи населення у межах вищої таксономічної структури. Для підвищення аналітичної точності введено додаткові показники: коефіцієнт концентрації ріллі, коефіцієнт екологічного використання лісів, показник житлової забудови та коефіцієнт антропогенізації вод, що дозволяють врахувати якісні характеристики окремих категорій земель. Для порівняльної оцінки територіальних одиниць застосовано рейтинговий і матричний методи просторового аналізу. Ключовим результатом є інтегральний показник відповідності концентрації земель до людності (ПВКз/л), який враховує модульні значення концентрацій, їхній якісний характер (надмірність або дефіцит) і ступінь збалансованості системи. Обґрунтовано інтервальну шкалу оцінювання з виділенням оптимальної, продуктивної, визначної, неефективної та негативної відповідності. Запропонована методика може бути використана для територіального планування, оцінки ефективності землекористування та виявлення просторових дисбалансів у системі “земля–люди”.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ ЄС НА ОСВІТНІ ПРАКТИКИ РОМІВ-МІГРАНТІВ З УКРАЇНИ

2026-07-13T17:08:40+03:00

У статті розглянуто трансформації освітніх практик ромських біженців з України в умовах вимушеної міграції до країн Європейського Союзу після 24 лютого 2022 року. Попередні дослідження, проведені до повномасштабного вторгнення, фіксували глибокі та стійкі проблеми у сфері освіти ромів в Україні, зокрема низький рівень освітньої залученості і навіть тенденцію до зростання частки людей в ромських громадах, які не вміють читати та писати. Значною мірою це пов’язувалося з низьким рівнем навчальної мотивації, раннім включенням дітей у сімейну економіку та тривалою соціальною ізоляцією ромських громад. Вимушене переміщення до країн ЄС стало серйозним викликом для ромських біженців, пов’язаним із необхідністю адаптації до нових соціальних, економічних та інституційних умов. Одним із його ключових вимірів стала інтеграція дітей, які, як і інші українські діти, були включені до місцевих освітніх систем з іншою мовою навчання, навчальними програмами та соціокультурним середовищем. Додаткові труднощі створювала недостатня попередня освітня підготовка ромських дітей відповідно до їхнього віку.На основі глибинних інтерв'ю з ромами показано, як поєднання нових соціально-економічних умов та механізмів державної підтримки, які діють в країнах ЄС, вплинуло на переосмислення ролі освіти в житті ромських громад. Соціальні виплати на дітей створили нову економічну логіку, в межах якої освіта почала сприйматися як соціально й економічно значуща діяльність дитини. Отримані результати дозволяють також зробити припущення щодо довгострокової трансформації освітніх орієнтацій українських ромів як в умовах міграції, так і в ширшому соціальному контексті. Стаття підготовлена в рамках відкритої науково-дослідної роботи Херсонського державного університету «Етнічні меншини України в умовах російської-української війни та міграцій», державний реєстраційний номер: 0124U003022.

ГЕОПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВТРАТ ЛІСОВИХ МАСИВІВ НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИХ АРЕН ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ

2026-07-13T17:08:40+03:00

У роботі реалізовано методичний підхід геопросторового аналізу та оцінки втрат штучних лісових насаджень Нижньодніпровських піщаних арен у межах Херсонської області за період 2022–2026 рр. внаслідок кумулятивного впливу воєнних дій та супутнього гідрологічного колапсу. На основі глобальних растрових наборів даних Hansen Global Forest Change у середовищі QGIS проведено диференційований моніторинг динаміки лісистості за двома пороговими критеріями зімкнутості крон: >75% – для виділення стабільного «ядра» стиглих соснових борів, та >15% – для фіксації деградації мозаїчних ландшафтів арен (рідколісь, молодих культур, чагарників та широколистяного підліску). Аналіз пожежної активності та термічного ураження території здійснювався за допомогою супутникових сповіщень системи VIIRS Active Fire Alerts, яка зафіксувала 474 термоточки з вираженими воєнними макромаксимумами у 2022 та 2024–2025 роках, пов'язаними з бойовими діями на Кринківському плацдармі та активним застосуванням БПЛА. На прикладі північної ділянки Козачелагерської арени виявлено аномальні стрибки втрат лісу: у 2022 році площа одномоментної втрати високозімкнутого лісу підскочила до 1,5 тис. га, а у піковому 2024 році, внаслідок синергетичного ефекту артилерійських обстрілів та всихання деревостанів після підриву Каховської ГЕС, досягла екстремального максимуму – майже 4,5 тис. га (для порогу >75%) та колосальних 16 тис. га (для порогу >15%). Узагальнені дані для всього району зафіксували безповоротну втрату 8,6 тис. га лісового фонду. Доведено, що стрімке падіння рівня прісних ґрунтових вод після спуску водосховища позбавило насадження підземного живлення, перетворивши ослаблені ліси на легкозаймистий горючий матеріал, що зумовило високу щільність пожеж та верховий характер горіння у 2024–2026 роках. Отримані картографічні матриці є об'єктивною базою для верифікації екологічних збитків та довгострокового планування заходів із повоєнного екологічного відновлення та збереження природи в умовах заблокованого наземного моніторингу, оскільки оголення нестабільних піщаних субстратів створює катастрофічні загрози активізації вітрової ерозії та опустелювання. Півдня України.

МОНІТОРИНГ ЕВТРОФІКАЦІЇ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (НА ПРИКЛАДІ КАРАЧУНОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА)

2026-07-13T17:08:40+03:00

У статті запропонована методика моніторингу евтрофікації водних об’єктів із використаннямгеоінформаційних технологій. В основу підходу покладено аналіз супутникових мультиспектральних індексів NDCI, FAI та NDTI, які відображають відповідно концентрацію хлорофілу-а утовщі води, наявність поверхневих скупчень фітопланктону та рівень каламутності. Дослідженнявиконано на прикладі Карачуновського водосховища. Здійснено просторово-часовий аналіз змініндексів, побудовано картографічні моделі їх розподілу та визначено особливості динаміки у різністадії розвитку евтрофікації. Встановлено, що індекс NDCI характеризує дифузний розвиток фіто-планктону у товщі води, тоді як FAI відображає формування поверхневих скупчень, які маютьчітку просторову локалізацію та приурочені до прибережних і слабопроточних ділянок. Показано, що максимальна узгодженість просторових структур індексів спостерігається у період пікового розвитку евтрофікації, коли формується суцільний поверхневий покрив біомаси. Водночасіндекс NDTI демонструє відносно стабільний просторовий розподіл, зумовлений гідродинамічними та морфологічними особливостями водойми, і меншою мірою реагує на біологічні процеси.Проведено просторовий кореляційний аналіз, який показав нестабільний зв’язок між NDCI таFAI із різким посиленням на піку евтрофікації, а також постійний негативний зв’язок між показниками, що характеризують органічну та мінеральну складові каламутності. На основі отриманихрезультатів обґрунтовано підхід до ідентифікації стадій евтрофікації за поєднанням просторових характеристик індексів та їх взаємозв’язків. Запропонована методика дозволяє підвищити інформативність дистанційного моніторингу та може бути використана для оцінки екологічного стануводних об’єктів і підтримки прийняття управлінських рішень.

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ ЯК РЕСУРСНА ОСНОВА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ: ГЕОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД

2026-07-13T17:08:40+03:00

Стаття присвячена питанням дослідження природного середовища як базової ресурсної основи розвитку туризму в контексті географічного підходу в межах Карпатського регіону. Даний підхід дозволив переосмислити роль природного середовища, його просторові особливості та виокремити природні та антропогенні ризики впливу на стійкість екосистем, екологічну безпеку та довготривалу перспективу розвитку. Розширено наукові уявлення про роль екосистем як основи довготривалої конкурентоспроможності туристичних дестинацій. Проаналізовано ряд наукових праць вітчизняних вчених з питань вагомості природних чинників, екологічних обмежень і потреби у збалансуванні туристичного освоєння території. Поглиблено теоретичний підхід до розгляду природних ресурсів не лише як фактора розвитку, але й як обмежувального та ризик-детермінуючого чинника в умовах глобальних трансформацій. Обґрунтовано концепцію просторової диференціації природно-орієнтованого туризму з урахуванням кліматичних змін та екологічної вразливості території. Виявлено, що рельєф, клімат, водні ресурси, біорізноманіття та ландшафтна структура необхідно розглядати як інтегральний природно-ресурсний потенціал, що формує атрактивність території та її конкурентні переваги на туристичних ринках. Акцентовано увагу на взаємозв’язку між інтенсивністю туристичного освоєння територій і рівнем антропогенного навантаження на природні комплекси. Визначено сучасні глобальні виклики (кліматичні зміни, деградація ґрунтів, надмірний туристичний рух) та їх вплив на ресурсну базу туризму. Проаналізовано туристичне навантаження на територію Карпатського регіону, зокрема – Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області. Визначено, що домінуючу частку регіонального туристичного потоку становить Івано-Франківська область з наявність унікальних дестинацій як природних, так і антропогенних. Показано, що зростання туристичних потоків актуалізує проблему раціонального природокористування, екологічної безпеки та збереження природної спадщини. У межах географічного підходу обґрунтовано необхідність комплексної оцінки природних туристичних ресурсів із урахуванням їх просторової локалізації, ємності, стійкості до рекреаційного навантаження та функціональної ролі в регіональному розвитку. Доведено важливість впровадження різноманітних механізмів регулювання туристичних потоків та заходів щодо оптимізації інтенсивності туристичного руху територій.

ГОТЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ: ВІД КРИЗИ ДО АДАПТАЦІЇ ТА ОБЕРЕЖНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

2026-07-13T17:08:40+03:00

У статті досліджено адаптаційні процеси та тенденції відновлення готельної індустрії України в умовах повномасштабної війни, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Галузь, що формувала близько 2,1% ВВП країни, зазнала системної кризи внаслідок руйнування інфраструктури, обвального скорочення туристичних потоків та трансформації географії попиту. Розкритоключові напрями трансформації бізнес-моделей готельних підприємств: інвестиції у безпеку таавтономність функціонування (облаштування укриттів, резервне електропостачання, автономневодозабезпечення), диверсифікація послуг, переорієнтація на внутрішній ринок, впровадженнягібридних форматів (коворкінги, апарт-готелі, довгострокове проживання), а також гнучкацінова та маркетингова політика, зокрема програми лояльності та динамічне ціноутворення,що відповідно до світового досвіду дає змогу збільшити доходи на 10–20%. Охарактеризованотрансформацію соціальних функцій готелів – їх роль у розміщенні внутрішньо переміщенихосіб (до 70% клієнтської бази у перші місяці вторгнення), підтримці волонтерської діяльності та забезпеченні гуманітарних місій. Наведено конкретні приклади соціальної відповідальностіпровідних операторів: «Bankhotel», «Ribas Hotels Group», «Premier Hotels & Resorts» (благодійнадопомога понад 5 млн. грн. у 2022 році). Проаналізовано ознаки обережного відновлення галузіз 2023 року: зростання туристичного збору на 23% у 2024 році (до 273 млн. грн.), перевищенняпоказників довоєнного 2021 року на 51,65%, збільшення загальної кількості колективних засобіврозміщування на 96 одиниць, активізацію інвестиційних проєктів у відносно безпечних регіонах.Показано регіональну диференціацію відновлення з лідерством Київського регіону (65 млн. грн.туристичного збору), Львівської (47 млн. грн.) та Івано-Франківської (33 млн. грн.) областей.Розглянуто структурні зрушення на ринку на користь апартаментних готелів, котеджних комплексів та медично-оздоровчих об’єктів, а також охарактеризовано діяльність провідних міжнародних («Accor», «Radisson») і національних («Optima Hotels», «Ribas Hotels», «Premier Hotels& Resorts») готельних операторів. Окреслено перспективи та виклики післявоєнного розвиткуготельної індустрії України, зокрема необхідність розширення номерного фонду щонайменше натретину для прийому прогнозованого потоку у 14,5 млн. відвідувачів та підвищення рівня категоризації (станом на 2025 рік лише 218 готелів пройшли офіційну процедуру категоризації).

ОСВІТНЯ ТА ПРИРОДООХОРОННА КОМУНІКАЦІЯ В УМОВАХ ВІЙНИ: КОНЦЕПЦІЯ ВІРТУАЛЬНИХ ВІЗИТ-ЦЕНТРІВ (НА ПРИКЛАДІ НПП ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2026-07-13T17:08:40+03:00

У статті обґрунтовано концепцію віртуальних візит-центрів як інструменту забезпечення природоохоронної та освітньої комунікації в умовах воєнних обмежень і відсутності безпечного доступу до територій природно-заповідного фонду Херсонської області. Дослідження базується на аналізі сучасного стану природоохоронних територій області, особливостей функціонування установ природно-заповідного фонду у довоєнний та сучасний періоди, а також на узагальненні досвіду цифровізації природоохоронної сфери в Україні та світі. Встановлено, що значна частина національних природних парків і біосферних заповідників Херсонщини внаслідок бойових дій та тимчасової окупації втратила можливість повноцінного функціонування, що суттєво обмежило реалізацію природоохоронної, рекреаційної та освітньої діяльності. У роботі визначено сутність поняття «віртуальний візит-центр» як інтегрованої цифрової платформи, здатної забезпечувати дистанційний доступ до природничо-освітніх, інформаційних, наукових та мультимедійних ресурсів природоохоронних установ. Запропоновано структурно-функціональну модель віртуального візит-центру, яка включає інформаційний, освітній, комунікаційний, мультимедійний, рекреаційно-сервісний та науково-просвітницький блоки. Визначено основні напрями використання візит центрів у системі природничої та географічної освіти для школярів, студентів, місцевих громад, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення. Обґрунтовано, що впровадження віртуальних візит-центрів сприятиме збереженню взаємозв’язку суспільства з природною спадщиною області, популяризації природничих знань, розширенню можливостей освітньої й просвітницької діяльності, а також підтримці функціональності установ природно-заповідного фонду в умовах воєнних ризиків.