Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки»

СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В СИСТЕМАХ РОЗСЕЛЕННЯ КАРПАТСЬКИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

В.Я. Кондурян — 2025-12-23

У дослідженні розкривається проблема перегляду підходів до визначення ієрархії систем розселення локального рівня внаслідок реформи АТО та децентралізації, що переважна більшість новостворених адміністративно територіальних одиниць були утворені навколо ядер уже сформованих систем розселення локального рівня, хоча не завжди в тих же межах. Також показано важливість для подальшого розвитку систем розселення у досліджуваних областях вирішення проблем диспропорцій у розмірах, людності та соціально-економічному розвитку громад. За досліджуваний регіон обрано територію обласних систем розселення Карпатського регіону (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька області). Які, з одного боку, мають багато спільних рис у процесах розселення та розміщенні населення, зумовлені різноманітністю природних умов, перебігом демографічних процесів, транспортно-логістичними та соціально-економічними зв’язками, а з іншого боку – їх слід розглядати як цілісну структуру розселення. Адже, на думку низки вчених, ці регіони формують Львівську регіональну систему розселення, і в майбутньому вони можуть стати одним із макрорегіонів України. Метою даного дослідження було простежити територіальні, структурні та демографічні трансформації в межах систем розселення Карпатських областей України. З урахуванням змін, що відбулися в наслідок реформи адміністративно-територіального устрою. Адже ми отримали нові адміністративні одиниці на основі існуючої мережі населених пунктів, зі сформованими демографічними характеристиками та усталеними системно-регулюючими зв’язками між ними. Що призведе до кардинальних змін у системах розселення локального рівня. Таким чином поняття систем розселення та їх вивчення потає із новими суспільними запитами до наукового дослідження та обґрунтування. Вивчення особливостей суспільно-географічного розвитку регіонів України, так чи інакше підкреслює неоднорідність різного типу зв’язків між ними залежно від їх географічного розташування, а для карпатських областей тим більше. Реформа АТУ стала каталізатором для переформатування систем розселення. З одного боку вона стала причиною до знищення чи трансформацій уже наявних систем, а з іншого – концентрує можливості у нових центрах. Хоч це вимагає значних інвестицій у транспорт, щоб мінімізувати ризики географічної ізоляції для периферійних населених пунктів. Розриті у статті основні трансформаційні тенденції у системи розселення карпатських областей України, відкривають нові актуальні напрямки та ідеї для дослідження.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПАТЕРНИ ВОЄННОГО ЧАСУ: ПОРІВНЯЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ТА АДАПТИВНІ ПІДХОДИ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ

Д.С. Мальчикова — 2025-12-23

Повномасштабна війна в Україні радикально змінила демографічне поле країни, поєднавши шокові руйнування з довгими хвилями соціально-демографічних наслідків. На тлі мультифакторних стресорів, оцінка швидких потреб фіксує потреби відбудови близько $524 млрд на десятиліття і сповільнення зростання ВВП до ~2% у 2025 р. Дослідження показує, що масові переміщення населення і нові демографічні патерни залишатимуться ключовою ознакою України впродовж наступних років та задаватимуть контекст в усіх суспільних і просторових процесах: деградація та депопуляція прифронтових і окупованих територій контрастують із концентрацією населення у відносно безпечних центральних і західних областях, що створює хвилю багатовимірних наслідків. На тлі довоєнної демографічної кризи (низька народжуваність – 7,3‰ та смертність – 17,3‰ у 2021 р.) війна посилила старіння, втрати трудового потенціалу та додала ризики «фемінізації» міграції. На основі виявлення загальноукраїнських та регіональних особливостей демографічних трансформацій обґрунтовано напрями адаптації політики просторового планування. для двох типів територій. Для деокупованих громад пріоритетами визначено «розумне стискання», оптимізація мережі послуг, кероване перепрофілювання/ренатуралізація, геріатрична та мобільна інфраструктура. Для територій‑реципієнтів: антикризове житло (субсидована оренда, конверсія будівель), розширення освітньої та первинної медичної мережі, інтеграційні хаби та інструменти швидкої зайнятості. Спільним знаменником виступають демографічно чутливе планування, економічна диверсифікація і сильні механізми участі громади. Запропонований підхід поєднує фізичну відбудову з соціально‑економічним програмуванням і пропонує інструменти для зменшення територіальних диспропорцій, стимулювання народжуваності та підтримки траєкторій повернення й інтеграції у повоєнний період.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ВІДМІННОСТІ В ІНТЕГРОВАНОМУ МІСЬКОМУ ПЛАНУВАННІ: УРОКИ З ДОСВІДУ КЕЙПТАУНА ТА ЖИТОМИРА

Н.М. Огійчук — 2025-12-23

У статті досліджено передумови запровадження інтегрованого планування у Південно Африканській Республіці, а також основні проблеми реалізації концепції інтегрованого розвитку з точки зору досвіду для України. Порівняльний аналіз моделей інтегрованого розвитку міста Кейптаун (ПАР) та міста Житомира (Україна) здійснювався з акцентом на використанні статистичних індикаторів, структури аналітичного блоку, методах партисипації та організації програмної частини документів. Дослідження виявило суттєві відмінності у підходах до формування аналітики: стандартизовані показники, застосовані у Кейптауні, забезпечують репрезентативність, зосередженість на вразливих групах населення та можливість вимірювання прогресу. Натомість Житомир використовує індивідуальний набір легковимірюваних індикаторів, що зумовлено обмеженістю муніципальної статистики та призводить до меншої аналітичної глибини. Встановлено відмінності у способі подачі даних: аналітика Кейптауна лаконічна та візуалізована через інфографіку, тоді як у Житомирі вона переобтяжена текстом і менш репрезентативна. Партисипативні підходи обох міст демонструють різну методологічну інтенсивність: у Кейптауні домінує масштабне соціологічне опитування, тоді як у Житомирі застосовано широку палітру інструментів залучення мешканців, що забезпечило багатовимірність громадської участі. Програмні блоки концепцій продемонстрували відмінності: Кейптаун чітко визначає ролі муніципалітету та відповідальних органів за реалізацію цілей, тоді як Житомир локалізує стратегічні пріоритети у просторі через фокус-зони та міський каркас. Додатково встановлено, що часові рамки підготовки документів у Південній Африці (6–12 місяців) дають змогу забезпечити глибшу партисипацію та якіснішу розробку, на відміну від обмежених строків в Україні. Окремо визначено, що відсутність в українських громадах практики щорічного моніторингу виконання концепції (на відміну від ПАР) стримує ефективність впровадження стратегічних документів. Результати дослідження окреслюють ключові напрямки вдосконалення українських підходів до інтегрованого розвитку.

ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ БРЕНДУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: КЕЙС ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОПІЛЛЯ

Р.Р. Сливка — 2025-12-23

Обґрунтовано, що геобрендинг (place branding) територіальних громад є інструментом керованої репутації та просторової ідентифікації й має спиратися на сучасне фізико-географічне районування, коректну термінологію та реальні ландшафтно-культурні маркери. Мета – оцінити наукову коректність і повноту географічної саморепрезентації громад Івано-Франківського Опілля наїхніх вебресурсах і в стратегічних документах. Методика включала контент-аналіз сайтів, інвестиційних паспортів і стратегій розвитку семи громад (Більшівцівської, Букачівської, Бурштинської, Єзупільської, Галицької, Дубовецької та Рогатинської) зі зіставленням описів із науковимиуявленнями про межі та внутрішню структуру Опілля. Виявлено системну недопредставленістьопільської ідентичності, фрагментарність фізико-географічних блоків, термінологічні та фактологічні похибки (зокрема щодо категорій ПЗФ), а також дефіцит візуальної комунікації (фотобанки,картосхеми, туристична навігація). Натомість Бурштинська, Дубовецька та Рогатинська громадидемонструють часткову інституціалізацію «опільського бренду» через стратегії, культурні ініціативи та маршрутні практики. Запропоновано стандарт саморепрезентації громад (короткий фізико-географічний профіль, етнокультурні маркери, ядра спадщини, рекреаційні вузли, глосарій) іKPI-рамку моніторингу (впізнаваність, відвідуваність, частка локального контенту, кількість ініціатив, приріст МСП у креативно-туристичних нішах), а також мережеву платформу «Опільськігромади» для кобрендингу. Доведено, що участь географічної спільноти критична для верифікації меж, виправлення дефініцій у документах, аудиту ПЗФ та узгодження наративів сайтів ізвідкритими джерелами. Підкреслено, що стійкий бренд виникає через дії стейкголдерів і освітнійкомпонент (музейна педагогіка, польові проєкти), які формують «носіїв бренду» та відтворюютьпросторову грамотність.

РЕЖИМНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБВОДНЕННЯ ЗАПЛАВНИХ ЛАНДШАФТІВ БАСЕЙНУ Р. ГНИЛОП'ЯТЬ ЗА МУЛЬТИСПЕКТРАЛЬНИМИ ДАНИМИ НОРМАЛІЗОВАНОГО ІНДЕКСУ MNDWI

І.Н. Хамдош — 2025-12-23

Стаття присвячена дослідженню режимних характеристик обводнення заплавних ландшафтівбасейну річки Гнилоп'ять з використанням мультиспектрального індексу MNDWI та сучаснихметодів дистанційного зондування. Метою роботи є встановлення закономірностей сезонноїдинаміки та просторової диференціації водності заплавних територій для обґрунтування науково-практичних підходів до моніторингу та управління водними ресурсами малих річок Поліського регіону. Дослідження базується на комплексному аналізі супутникових даних Landsat заперіод 2022–2024 років з використанням модифікованого нормалізованого різницевого водногоіндексу, який демонструє високу ефективність у виявленні водних поверхонь та мінімізації впливузабудованих територій і рослинності. Проаналізовано гідрологічні особливості басейну площею2150 км², включаючи багаторічну динаміку стоку за 1991–2020 роки та структуру водного балансуз урахуванням ролі інфільтраційних процесів. Встановлено, що значення MNDWI демонструютьвиражену сезонну мінливість з максимальними показниками у весняний період внаслідок сніготанення та паводків, та мінімальними значеннями у літньо-осінній сезон. Виявлено прогресивнепідвищення водності заплавних ландшафтів протягом досліджуваного періоду, особливо у центральній та південній частинах басейну, де максимальні значення MNDWI перевищували 0,4000,що свідчить про формування нових водних поверхонь або підвищення рівня ґрунтових вод. Просторова диференціація обводнення тісно корелює з геоморфологічними особливостями заплави:найвищі значення індексу характерні для центральних знижених частин з тривалим затриманням води, тоді як периферійні ділянки демонструють кращий дренаж. Результати дослідження розкривають екологічне значення режимних характеристик для функціонування заплавних біоценозів та мають важливе практичне значення для оптимізації гідроекологічного моніторингу,розробки планів управління річковими басейнами та інтеграції в системи раннього попередженняпро екстремальні гідрологічні явища.

ВІЗИТ-ЦЕНТРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПРОСТОРОВОГО РОЗТАШУВАННЯ ТА КОНТЕНТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

Н.В. Омельченко — 2025-12-23

У статті проаналізовано просторові та функціональні особливості формування мережі візит-центрів у національних природних парках України в контексті сталого розвитку, екологічної освіти та комунікації з місцевими громадами. Візит-центри розглянуто як ключові інституційні елементи інфраструктури національних парків, що забезпечують інформаційне, еколого-освітнє, рекреаційне та управлінське супроводження відвідування природоохоронних територій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує ретроспективний аналіз, просторові дослідження, контент-аналіз відкритих інформаційних джерел та типологізацію візит-центрів. Проведено просторовий аналіз 55 національних природних парків України з урахуванням туристичних регіонів, що дозволило виявити суттєву нерівномірність поширення візит-центрів. Встановлено, що лише близько третини парків мають повноцінно функціонуючі візит-центри, значна частина яких перебуває у стані часткового функціонування або тимчасово не працює внаслідок воєнних дій. За результатами контент-аналізу визначено три основні типи візит-центрів: інформаційні, класичні з експозиційними приміщеннями та поліфункціонально-інтерактивні. Домінуючим типом є інформаційні візит-центри з обмеженим функціональним наповненням. Найбільш розвинені поліфункціональні моделі характерні для Карпатського туристичного регіону і сформувалися переважно за рахунок міжнародної фінансової підтримки. Отримані результати свідчать про наявність системних дисбалансів у розвитку інфраструктури національних природних парків України та обґрунтовують необхідність формування уніфікованих підходів до планування, функціонального наповнення й модернізації мережі візит-центрів відповідно до міжнародних стандартів.