Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки»

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «КАТАСТРОФА КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА: РІК «ПІСЛЯЗАВТРА» І ПЕРСПЕКТИВА МАЙБУТНЬОГО»

Д.С. Мальчикова — 2024-08-20

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «КАТАСТРОФА КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА: РІК «ПІСЛЯЗАВТРА» І ПЕРСПЕКТИВА МАЙБУТНЬОГО»

МІГРАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНСЬКИХ РОМІВ В УМОВАХ НЕБЕЗПЕКИ: НА ОСНОВІ ЗАГАЛЬНИХ ПЕРЕПИСІВ НАСЕЛЕННЯ ХІХ – ХХІ СТ.

В.І. Жаронкін — 2024-08-20

Метою дослідження є розгляд феномену високої міграційної активності українських ромів, наочним прикладом якої стала нинішня реакція цієї національної меншини на повномасштабне російське вторгнення. Зокрема, за даними Офісу омбудсмана України приблизно половина від загальної чисельності ромів із 2022 р. змінила місце мешкання. Частина із них виїхала за кордон, інші стали внутрішніми переселенцями. На основі методу статистичного аналізу переписів населення ХІХ – ХХІ ст. було доведено, що це є певною міграційною стратегію ромської спільноти, яка вже не вперше таким чином намагається врятувати себе від небезпеки. Головним результатом дослідження стало виявлення великої хвилі ромської міграції з південної і центральної України під час Голодомору на початку 30-х рр. ХХ ст. Також за даними переписів було встановлено зворотну хвилю міграції після Другої світової війни – отже, можна говорити про те, що роми поверталися додому, коли це стало безпечно. Надзвичайно швидка урбанізація ромської громади в другій половині ХХ ст. та готовність до переїзду в складних економічних умовах 90-х рр. ХХ ст. також підтвердили тезу, що українські роми є звиклим до руху народом. У висновках дослідження зазначено, що українські роми мають історично зумовлену стратегію міграції. Ця стратегія дозволяє ромській спільноті не тільки виживати, але й зберігати свою культуру та ідентичність, попри зовнішні виклики та небезпеки. Схожість міграційних стратегій українських ромів зараз і в минулому підвищує значимість дослідження. Це дозволяє робити прогнози щодо подальшої активності національної меншини – зокрема, можна припустити, що так само, як і в ХХ ст., роми не відмовляться від одного зі своїх традиційних ареалів на півдні та сході України, і повернуться, як тільки це буде безпечно. Статтю підготовлено в рамках відкритої науково-дослідної роботи Херсонського державного університету «Етнічні меншини України в умовах російської-української війни та міграцій», державний реєстраційний номер: 0124U003022.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТРАНСПОРТНОМУ СЕКТОРІ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

М.Д. Заячук — 2024-08-20

Світова економіка перебуває в процесі цифрової трансформації. Транспортний сектор, як значний і важливий сегмент економіки будь якої країни відіграє ключову роль у функціонуванні та розвитку всіх її секторів. В умовах сучасності підприємства широко використовують цифрові технології, і для них вкрай значущим є повне розуміння того, які переваги вони можуть отримати в результаті впровадження такого роду інновацій. Підвищення ефективності роботи, зменшення витрат, підвищення якості послуг, створення нових можливостей, покращення взаємодії з отримувачами послуг, більша гнучкість та адаптивність – все це сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств на ринку послуг. В період повномасштабної війни в Україні транспортний сектор зіштовхнуся з низкою проблем, які ускладнили його функціонування та пригальмували розвиток. Найбільш негативний вплив пов’язаний із близькістю до лінії бойових дій, масові авіаудари по всій території країни, що спричинили руйнування критичної інфраструктури та відключення електроенергії, а також часті перебої зі зв’язком. Серед основних наслідків війни, які позначились на транспортному секторі та економіці країни загалом, варто відзначити зниження рівня ВВП та ріст інфляції, дефіцит бюджетних коштів та зниження торгівлі. Водночас, сьогодні надзвичайно важливо окреслити шляхи використання цифрових технологій з урахування конкретних вимог і потреб транспортного сектору. Активна співпраця між урядом, приватним сектором і науковою спільнотою є важливою для успішної цифрової трансформації в транспортному секторі. Роль уряду полягає у створенні сприятливого середовища шляхом розробки відповідних нормативних актів, заохочення інвестицій у цифрові інновації та розбудови інфраструктури. Водночас приватним компаніям необхідно впровадити ці нові технології, забезпечити навчання своїх співробітників і оновити свої бізнес-моделі, щоб йти в ногу з часом. Наукові установи також мають вирішальне значення, оскільки вони ведуть розвиток технологій, проводять життєво важливі дослідження та готують кваліфікованих фахівців. Спільні зусилля, як-от спільні дослідницькі проєкти та інноваційні центри, які об’єднують урядові установи, підприємства та науковців, є ключовими для інтеграції передових технологій у транспортному секторі. Цей комплексний і скоординований підхід необхідний для підвищення ефективності, безпеки та конкурентоспроможності транспорту, що зрештою сприяє економічному прогресу країни.

КАРТИ УКРАЇНИ ХХ СТОРІЧЧЯ ЯК ІНДИКАТОР МЕЖ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Ю.О. Кисельов — 2024-08-20

Метою статті є аналіз картографічних творів України ХХ ст. в контексті окреслюваних їх авторами меж української національної, а отже – етнічної та державної території. Наголошено на боротьбі української нації за незалежну державу як головній суспільно-історичній передумові активізації робіт із картографування території України у ХХ ст. Наведено авторство картографічних творів, що містять зображення України, деякі з них належать видатним географам Степанові Рудницькому та Володимирові Кубійовичу. Зауважено, що поняття «українська національна територія» може охоплювати як державну, так і етнічну українську територію. Відзначено, що на перших картах України ХХ ст., створених під час Першої світової війни, українські етнічні землі простягаються на схід за Волгу й до Каспійського моря. Державний кордон України на картах 1918–1920 рр. є дещо вужчим, проте протягається набагато далі на схід порівняно із сучасним. Особливо важливе значення мають карти, виготовлені для західноєвропейського користувача, що зазвичай містять пояснювальні записки у вигляді врізок. Це, зокрема, карта «Україна. Земля й народ» (1918 р.), карта УНР, представлена на Паризькій мирній конференції 1919 р., та карта С. Рудницького 1920 р. Наголошено на змісті карти УСРР 1922 р. та карти Донецької губернії 1923 р., на яких до України віднесено Таганрозький і Шахтинський повіти, що згодом відійшли до Росії. Закономірним є поступове звуження української етнічної території на картах, виданих напередодні й під час Другої світової війни та – особливо – у другій половині ХХ ст. Зауважено, що причини цього полягають у наслідках Голодомору-геноциду українців 1932–1933 рр. та подальшої їх значної асиміляції за межами УРСР. Українськими етнічними землями на території Росії, що межують з Україною, залишилися Кубань, Північна Слобожанщина та Стародубщина, на теренах Білорусі – Берестейщина. Фіксація українських етнічних земель у Росії та Білорусі на картах може, за певних умов, мати міжнародно-правове значення в контексті майбутньої державно-політичної організації східноєвропейського регіону після

СУСПІЛЬНІ (СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ) ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

М.Р. Лопушанська — 2024-08-20

У розвитку відновлюваної енергетики в Україні важливе значення мають суспільні (соціально-економічні) чинники, до яких варто віднести економічне стимулювання та міжнародні зобов’язання держави. Важливим чинником економічного стимулювання розвитку відновлюваної енергетики є «зелений» тариф. Завдяки цьому механізму Львівська область стала передовим регіоном на заході України за встановленою потужністю об’єктів енергетики. Серед об’єктів відновлюваної енергетики у Львівській області найбільше об’єктів сонячної енергетики, а також чотири вітрові електростанції, три малі гідроелектростанції та одна біоелектростанція. Згідно з новим законодавством для цих об’єктів установлено понижувальні коефіцієнти для «зеленого» тарифу, які залежно від типу електростанції, встановленої потужності й року призначення тарифу змінюються в діапазоні від 0,4 до 1,0. При цьому держава гарантує, що до 2030 р. «зелений» тариф для об’єктів, для яких він встановлений, не буде змінений чи відмінений. Станом на 1 січня 2024 р. для об’єктів відновлюваної енергетики у Львівській області встановлено такі ставки «зеленого» тарифу (без ПДВ): від 300,76 коп./кВт×год (для вітрових електростанцій) до 989,51 коп./кВт×год (для сонячних електростанцій). У 2022 р. після повномасштабного вторгнення росії в Україну країни ЄС прийняли план REPowerEU, який передбачає відмову від використання природного газу з країни-агресора і розвиток водневих технологій. У контексті цього розвитку Львівську область розглядають як один із ключових водневих хабів. Для оцінювання впливу суспільних чинників на розвиток відновлюваної енергетики у Львівській області проведено PESTEL-аналіз. В аналізі розглянуто політичні, економічні, соціальні, технологічні, довкіллєві і правові чинники. Результати оцінювання, яке охопило 31 показник, показали, що 58% від усіх них оцінюються як такі, що матимуть позитивний вплив на розвиток відновлюваної енергетики. Через негативні впливи, що зумовлені військовими діями та нестабільністю економіки, можливе гальмування в розвитку відновлюваної енергетики у Львівської області.

ГІДРОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СТАНУ МОЛОДОГО ЛАНДШАФТУ РІЧКИ СІРЕТ У МЕЖАХ УКРАЇНИ

М.Д. Заячук — 2024-08-20

Оцінювання стану об’єктів управління у сфері взаємодії суспільства і природи є однією із центральних задач геоекології та конструктивної географії. Об’єктами зазвичай виступають геосистеми, ландшафти (природно-антропогенні, антропогенні, техногенні тощо). У сфері гідроекології важливими об’єктами управління виступають річково-басейнові системи та їхні складники. Зокрема, це річкові ландшафти, молодий річковий ландшафт. Сучасні спостереження за гідроекологічним станом р. Сірет охоплюють лише останні два десятиліття. У цей же період проведено перші відповідні дослідження. Найменшу увагу було приділено гідроморфологічним показникам. Нині розробляється План управління річковим басейном. Отже, задача комплексного оцінювання гідроекологічного стану р. Сірет із застосуванням ландшафтного підходу є актуальною і в теоретичному, і в практичному відношенні. Фіксацію природної територіальної структури річкового ландшафту виконано з використанням GIS-технологій. Також формується відповідна база гідроморфологічної інформації щодо басейну річки. Важливим показником ступеня антропогенного впливу на морфологію русел та заплав річок є антропогенні зміни територіальної структури молодого річкового ландшафту. У зв’язку із врізанням річок може, зокрема, значно змінитися конфігурація багаторічної смуги руслоформування, передусім її ширина, а також конфігурація однорідних ділянок русла та заплави. У цих випадках дія чинника відбору руслового алювію може поєднуватися з іншими видами антропогенного впливу, зокрема берегозахистом, протипаводковим захистом, урбанізацією тощо. Порівняння гідроморфологічних показників стану та якості молодого ландшафту р. Сірет (у межах України) з іншими гідроекологічними та геоекологічними показниками показує схожість основної тенденції, закономірності просторових змін: погіршення стану з просуванням від гірських ділянок у горах до все більш віддалених від гір ділянок, більше освоєних людиною. Водночас гідроморфологічні показники показують дещо гірші оцінки стану ландшафту, екосистем. Це пов’язано як з особливостями вибраної методики оцінювання, так і з практикою низької уваги суспільства до гідроморфологічної якості ландшафту.

ГЕОГРАФІЯ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ У ГОТЕЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Ю.С. Дорош — 2024-08-20

Метою дослідження є аналіз продуктових інновацій у сфері гостинності Карпатського регіону України, дослідження географії їх поширення та функціонування на конкретних прикладах. У статті схарактеризовано класифікацію інновацій у туризмі за різними ознаками, зокрема, за сферою застосування, ступенем (масштабом) новизни тощо. Опрацьовано матеріали спеціалізованого web-ресурсу «Trend Hunter» для виокремлення провідних інноваційних рішень у галузі готельного господарства. Здійснено аналіз сфери гостинності Карпатського регіону України та систематизовано приклади виявлених у ній інноваційних рішень. Виділено, зокрема, засоби розміщення в стилі «глемпінг», індивідуальні котеджі (котеджі в стилі «хюге» або будинки для ретриту), нові архітектурні рішення в підходах до будівництва (котеджі A-frame, барнхауси, бунгало), засоби розміщення з використанням креативних дизайнів у оформленні інтер’єру та екстер’єру. На основі вивчення географії поширення продуктових інновацій у Карпатському регіоні України встановлено, що лідерами за кількістю є Івано-Франківська область (38 інновацій) та Львівська область (33 інновації). Виявлено, що найбільша кількість інновацій з’явилася впродовж останніх трьох років. Складено картосхему Карпатського регіону України з представленням географії досліджуваних засобів розміщення, які впроваджують інновації. Отримані результати картографічного дослідження підсумовано у висновках. З огляду на це запропоновано чотири умовних ареали продуктових інновацій: гірські та передгірські райони Івано-Франківської області, передгірська частина Львівської області, центральна частина Львівської області, а також північна та західна частина Закарпатської області. Охарактеризовано конкретні приклади інновацій та їх функціонування на сучасному ринку індустрії гостинності. Досліджено, що тенденції впровадження продуктових інновацій у готельному господарстві Карпатського регіону України повністю відповідають трендам, визначеним в аналітиці спеціалізованого web-ресурсу «Trend Hunter». З’ясовано, що споживачами інноваційного готельного продукту є індивідуальні мандрівники, у зв’язку з чим упровадження продуктових інновацій набуває аспекту нішевості в сучасній сфері гостинності.

ОСВІТНІ ЦЕНТРИ І РЕГІОНИ ПІДГОТОВКИ ПРОФЕСІЙНИХ ГЕОГРАФІВ В УКРАЇНІ: ПРОСТОРОВІ І ЧАСОВІ ТРЕНДИ

О.О. Захаров — 2024-08-20

Підготовка фахівців за географічним напрямом в українських закладах вищої освіти має понад 200-річну історію розвитку. Така підготовка існувала в межах різноманітних спеціальностей у різні проміжки часу. Сучасний перелік галузей знань і спеціальностей, після оновлення у 2017 році, включає спеціальність 106 Географія. У публікації наведено аналіз контингенту здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за 2018–2023 роки за даними Єдиної державної бази з питань освіти. Аналіз здійснено в масштабі як центру підготовки, так й областей України та суспільно-географічних регіонів. Станом на 2023 рік підготовка фахівців за цією спеціальністю на бакалаврському рівні вищої освіти здійснюється в 17 ЗВО, що розташовані в 14 областях та м. Київ. Найбільшими центрами підготовки за кількістю здобувачів освіти (близько 50% від загальнодержавного обсягу здобувачів) є університети Києва, Харкова та Львова. Проте на макрорегіональному рівні лідером за обсягом контингенту є Карпатський суспільно-географічний регіон. До того ж він є єдиним, де всі області, що входять до складу регіону, мають освітні програми за спеціальністю 106 Географія. Встановлено, що загальною особливістю розміщення ЗВО, в яких готують фахівців за спеціальністю 106 Географія, є тенденція «1 область – 1 ЗВО». Винятки становлять тільки Чернігівська та Закарпатська області, де налічується два відповідних ЗВО. Коливання коефіцієнту територіальної концентрації здобувачів вищої освіти за регіонами відбувається в межах від 0,23 до 3,32. У понад 40% (7 із 17 ЗВО) рівень концентрації здобувачів освіти становить більше 1. Це свідчить про майже рівномірний розподіл здобувачів спеціальності 106 Географія. Визначено, що освітні програми, назва яких відображає фокус освітньої програми, є більш популярними, ніж програми, що містять тільки назву спеціальності.

«НІМЕЦЬКА ШКІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ» ОЛЕКСАНДРА ЗУПАНА В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ

В.П. Руденко — 2024-08-20

Розглянуто «Німецьку шкільну географію» («Deutsche Schulgeographie») (1895) професора Олександра Зупана – головну його працю та її три складові частини, підготовлені автором для «нижнього», «середнього» та «вищого» ступенів (рівнів) («Unterstufe», «Mittelstufe», «Oberststufe») навчання в гімназійних класах. Здійснюється зіставний порівняльний аналіз підручника О. Зупана з чинними навчальними програмами з географії для школярів 6–9 та 10–11 класів закладів загальної середньої освіти України. Відзначається, що 12-літні гімназисти в колишній Німецькій державі та їх ровесники в нинішній Україні отримували приблизно однакові знання і вміння, практичні навички із загальної географії. Наголошено на подібності та зіставності порівнювальних програм з географії та відповідного їм змісту підручника О. Зупана і його українських аналогів і на другому – «середньому ступені (рівні)» («Mittelstufe»). І в першому, і в другому випадках – це розгляд материків, поглиблене пізнання своєї Вітчизни, Європи та світу загалом. Констатовано, що «Німецька шкільна географія» О. Зупана і на «вищому ступені (рівні)» знаходить своє продовження в географічних освітніх програмах України для 10 класу («Географія: регіони та країни») та 11 класу («Географічний простір Землі»). І там, і там: розгляд загальних географічних закономірностей: «Поверхня Землі як ціле» і «Загальні закономірності географічної оболонки»; «Державознавче відображення окремих країн» і «Регіони та країни світу»; «Німеччина та німецька самобутність» і «Суспільна географія України». Для подальшого вдосконалення нинішніх структури і змісту українських освітніх програм з географії рекомендується запозичити у проф. О. Зупана його системний, концентрований підхід до «географічних шкільних робіт» як завершального, надзвичайно важливого етапу, підсумку навчання географії.