ВІЗИТ-ЦЕНТРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПРОСТОРОВОГО РОЗТАШУВАННЯ ТА КОНТЕНТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано просторові та функціональні особливості формування мережі візит-центрів у національних природних парках України в контексті сталого розвитку, екологічної освіти та комунікації з місцевими громадами. Візит-центри розглянуто як ключові інституційні елементи інфраструктури національних парків, що забезпечують інформаційне, еколого-освітнє, рекреаційне та управлінське супроводження відвідування природоохоронних територій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує ретроспективний аналіз, просторові дослідження, контент-аналіз відкритих інформаційних джерел та типологізацію візит-центрів. Проведено просторовий аналіз 55 національних природних парків України з урахуванням туристичних регіонів, що дозволило виявити суттєву нерівномірність поширення візит-центрів. Встановлено, що лише близько третини парків мають повноцінно функціонуючі візит-центри, значна частина яких перебуває у стані часткового функціонування або тимчасово не працює внаслідок воєнних дій. За результатами контент-аналізу визначено три основні типи візит-центрів: інформаційні, класичні з експозиційними приміщеннями та поліфункціонально-інтерактивні. Домінуючим типом є інформаційні візит-центри з обмеженим функціональним наповненням. Найбільш розвинені поліфункціональні моделі характерні для Карпатського туристичного регіону і сформувалися переважно за рахунок міжнародної фінансової підтримки. Отримані результати свідчать про наявність системних дисбалансів у розвитку інфраструктури національних природних парків України та обґрунтовують необхідність формування уніфікованих підходів до планування, функціонального наповнення й модернізації мережі візит-центрів відповідно до міжнародних стандартів.