ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНА СИСТЕМА ГЕОХОРИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛАНДШАФТНОЇ ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ

Ю.О. Кисельов; О.В. Браславська; О.О. Кисельова; Д.С. Сопов

doi:10.32999/ksu2413-7391/2023-18-9

Ю.О. Кисельов https://orcid.org/0000-0003-0530-1892
О.В. Браславська https://orcid.org/0000-0003-0852-686X
О.О. Кисельова https://orcid.org/0000-0002-4016-2966
Д.С. Сопов https://orcid.org/0000-0002-2684-4688

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2023-18-9

Ключові слова: географічне районування, геохоричне районування, геохора, геохоріон, Пангеохоріон, ландшафтна оболонка Землі, сфрагіди

Анотація

Метою дослідження є обґрунтування поняттєво-термінологічного апарату схеми горизонтальної диференціації земного простору в межах тривимірної ландшафтної оболонки. Висвітлено сутність і еволюцію проблеми районування в географії. Здійснено огляд питання загальногеографічного та компонентного районування. Наголошено на наявному досвіді геохоричної структуризації ландшафтної оболонки. Відзначено властиву рису існуючих схем районування – зменшеннявертикальної потужності таксономічних структур у міру зниження їхнього рангу. Наголошено наможливості й доцільності проведення диференціації не лише земної поверхні, а й земного простору з урахуванням вертикального його виміру. Таку диференціацію, потрактовану як розвитокідеї геохор, запропоновано називати геохоричним районуванням. Удосконалено номенклатурутаксономічних структур і складено схеми геохоричної диференціації земного простору як на внутрішньоландшафтному, так і на надландшафтному рівні. Наведено ряд аналогій між таксономічними структурами традиційного фізико-географічного та геохоричного районування. Базові поняття запропонованого районування виражені термінами «геохора» (на рівні субландшафтному) та «геохоріон» (рівень суперландшафтний). Відзначено, що у тривимірно-просторовомуаспекті повністю збігається лише зміст понять «ландшафтна оболонка Землі» та «Пангеохоріон».Зауважено, що геохоричні відповідники мають не лише основні зональні та азональні фізико-географічні реґіони, а й перехідні смуги – екотони різного таксономічного рангу. У геохоричномуаспекті ці смуги названо сфрагідами аналогічно до смугоподібних територіальних структур вантичній географії. Сфрагіди виділено лише на надландшафтному рівні організації земного простору. Акцентовано, що геохоричну диференціацію мають не лише фізико-географічні реґіонив цілому, а й окремі природні компоненти в їхніх межах. Підкреслено, що геохоричні структуримають геоторіальний характер, оскільки включають у себе фрагменти компонентів природи, щоперебувають у трьох агрегатних станах. Наголошено, що ідея геохоричного районування та пропонована його схема не замінюють звичайне фізико-географічне районування, а в певний спосібінтерпретують його.

Посилання

1. Багров, М.В., Боков, В.О., Черваньов, І.Г. (2000). Землезнавство. Київ : Либідь [Bahrov, M. V., Bokov, V. O., & Chervaniov, I. H. (2000). Earth knowledge. Kyiv: Lybid (In Ukrainian)].
2. Гродзинський, М.Д. (2005). Пізнання ландшафту: в 2-х т. Т. 2. Київ. [Hrodzynskyi, M. D. (2005). Cognition of the landscape: in 2 vol. V. 2. Kyiv. (In Ukrainian)].
3. Гродзинський, М. (2019). Середньоголоценове постагрикультурне остепнення – перше на території України антропогенне перетворення ландшафтів реґіонального масштабу. Український географічний журнал. 106 (2). 3–12. [Hrodzynskyi, M. D. (2019). Middle Holocene postagriculture transformation of forest into steppe as the first anthropogenic regionalmeasured landscape transformation on the territory of Ukraine. Ukrainian geographical journal, 106 (2). 3–12 (In Ukrainian)].
4. Денисик, Г.І. (2001). Лісополе України. Вінниця. [Denysyk, H. I. (2001). Ukrainian boundary of the forest and the steppe. Vinnytsia. (In Ukrainian)].
5. Денисик, Г.І. (2012). Антропогенне ландшафтознавство. Вінниця : ПП ТД «Видавництво Едельвейс і К» [Denysyk, H. I. (2012). Anthropogenic landscape studies. Vinnytsia: PE TD “Vydavnytstvo Edelveis I K” (In Ukrainian)].
6. Кисельов, Ю.О. (2008). Деякі геософічні аспекти ландшафтно-етнічних взаємозв’язків. Наукові записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Географія. 21 (60), 2.
201–205 [Kyselov, Yu. O. (2008). Some geosophical aspects of relations between landscape and ethnicity.
Scientific notes of Tavrian national university named after V. I. Vernadskyi. Geography. 21 (60), 2. 201–205. (In Ukrainian)].
7. Кисельов, Ю.О. (2011). Основи геософії: проблеми теорії та методології. Луганськ : ЛНУ [Kyselov, Yu. O. (2011). Fundamentals of geosophy: issues of theory and methodology. Luhansk : LNU (In Ukrainian)].
8. Маринич, О.М., Пархоменко, Г.О., Петренко, О.М., Шищенко, П.Г. (2003). Удосконалена схема фізико-географічного районування України. Український географічний журнал. 2003. 1. 16–20 [Marynych, O. M., Parkhomenko, H. O., Petrenko, O. M. & Shyshchenko, P. H. (2003). Improved physical and geographical zoning of the Ukraine. Ukrainian geographical journal, 1. 16–20 (In Ukrainian)].
9. Мельник, А. В. (2016). Ландшафт географічний. Енциклопедія сучасної України // URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=53158 (дата перегляду: 22.07.2022) [Melnyk, A. V. (2016). The geographical landscape. Encyclopedy of modern Ukraine. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=53158 (date of review: 22.07.2022) (In Ukrainian)].
10. Пащенко, В.М. (1999). Методологія постнекласичного ландшафтознавства. К. [Pashchenko, V. M. (1999). Methodology of the post-non-classical landscape studies. Kyiv. (In Ukrainian)].
11. Топчієв, О.Г. (2009). Основи суспільної географії. Одеса : Астропринт. [Topchiev, O. H. (2009). Fundamentals of human geography. Odesa : Astroprynt (In Ukrainian)].
12. Топчієв, О.Г., Мальчикова, Д.С., Пилипенко, І.О., Яворська, В.В. (2020). Методологічні засади географії. Одеса. [Topchiev, O. H., Malchykova, D. S., Pylypenko, I. O., & Yavorska, V. V. (2020). Methodological fundamentals of geography. Odesa. (In Ukrainian)].
13. Шаблій, О.І. (2001). Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Львів : ЛНУ [Shabliy, O. I. (2001). Human geography: theory, history, Ukrainian studies. Lviv : LNU (In Ukrainian)].
14. Haase, G.; Mannsfeld, K. (2002). Naturraumeinheiten, Landschaftsfunktionen und Leitbilder am Beispiel von Sachsen. Forsch. z. deutschen Landeskunde, Bd. 250. 214 S. (In German).
15. Hettner, A. (1927). Die Geographie, ihre Geschichte, ihr Wesen und ihre Methoden. Breslau. (In German).
16. Hommeyer, H.G. (1805). Beitrag zur Militair-Geographie der europäischen Staaten. Breslau. (In German).
17. Odum, Eu. P. (1953). Fundamentals of Ecology. Philadelphia. 152 p.
18. Passarge, S. (1912). Physiologische Morphologie. Mitteilungen der Geographischen Gesellsschaft in Hamburg, XXVI, Heft 2. Hamburg. (In German).
19. Peinado, M. (1989). Reseña de : Sochava, Víctor. La ciencia de los geosistemas. Espacio Tiempo Y Forma. Serie VI, Geografía, (1). URL: https://doi.org/10.5944/etfvi.1.1988.2452 (In Spanish).
20. Vejre, H., Brandt, J. (2004). Contemporary Danish landscape research. BelGeo. Revue belgique de géographie, 2-3, 1–9.
21. Wimmer, J. (1885). Historische Landschaftskunde. Innsbruck. (In German).